Чи замислювались ви коли-небудь, звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється дивовижний дар, який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється серце і захоплює подих? Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба. Не підлягає сумніву, що поезія відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини. Тому, рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО було визначено 21 березня – Всесвітнім днем поезії. Це свято відзначається з 1999 року. У житті все починається з чогось: річечка із струмочка, дерево із коріння. Так і в поезії. Т. Шевченко і Леся Українка, І. Франко і В.Симоненко, Л. Костенко і В. Стус… – ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле. Духовно бідною залишається та людина, якій байдуже поетичне слово. Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. Переконатись в цьому мали змогу студенти нашого навчального закладу, завітавши на гостину до поетичної кав’ярні, де звучали улюблені вірші відомих поетів, власні творіння митців.
Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу – але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить.