Довгоочікуване літо вступає в свої права, воно дарує нам сонячний і радісний настрій, багато усмішок на кожен день! А головне, скрізь в повітрі чути аромати свіжих трав – пряний чебрець і запашний любисток, гіркий полин і терпкий аїр, освіжаюча м’ята і сонячна кульбабка… Коли природа, сягнувши зеніту квітування, ніби стверджує, що життя вічне і кожне серце в унісон з природою переймається цією вірою, до нас приходить свято Трійці.
Зелені свята, Пятидесятниця, день зіслання Святого Духа, Свята Трійця – по різному називають одне з найбільших свят на межі весни та літа. Саме сьогодні весна передала літу своє зелене вбрання.
У народі прийнято вважати, що Зелені свята символізують межу між навесні і влітку. У ці дні здавна дівчата плели вінки з трав і квітів, що вважалися символом молодості, чистої, незаплямованої краси. Звитий з живих квітів вінок, за народним повір’ям, мав силу оберегу.
Як і в давнину, якщо є можливість, дівчата ходять у ліс, на левади збирати духмяні квіти, трави, робити вінки, в них обов’язково вплітають полин або зілля – оберіг від нечистої сили і співають:
«Ой зав’ю вінки, да на всі святки, ой на всі святки, на всі празники, та рано та й ранесенько, щоб сонце глянуло веселесенько». Це рядок із давньої пісні, бо які ж Зелені свята без вінків, без хатнього клечання, без пряного запаху лепехи на долівці, без поминання предків, проводів весни і плекання добрих надій на літо, на майбутній урожай…
Приємно, що й нині ми пам’ятаємо традиції свого народу.