Тих, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах; цвіт нашого народу, його славних синів і дочок, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – вшанувало студентство на лінійці-реквіємі «Небесна Сотня – то в серцях вогонь. Він гаряче палає за країну!…»
Плакали свічки, ятрила душу жалісна мелодія «Гей, плине кача…», дзвеніла урочистою тишею болісна хвилина мовчання, а на екрані – фото юних та сивочолих, багатодітних батьків та одинаків, заробітчан та кандидатів наук, східняків та західників, абсолютно різних і таких схожих – тих, що повстали проти насилля, несправедливості до своєї країни…
Кожен із них здійснив особистий подвиг – віддав своє життя заради нової України.
Хай пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Від кожного з нас залежить, в який бік хитнуться терези долі України. Тому, кладімо часточку свого серця, своєї душі, своїх умінь на бік правди і світла.
