Кажуть, Господь випробовує тих, кого любить. І якщо це так, то ми, українці, чогось таки в Бога варті… історія українського народу – це насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, доля народу якого була дуже трагічною. Кожен народ має власну історію – глибоку і прозору, або замулену і прикидану, але має, яку створив. Історію нашого народу намагалися і замулити, і прикидати, але, на щастя, ці спроби провалювалися. Бо ніколи, ні в які часи не переводились українці, які припавши вустами до своєї криниці історії, не відчували б могутності її життєдайної, цілющої сили. Але з нашої історичної криниці, починаючи з самісінької поверхні, належить вичерпати багато солоної від горя та сліз води.
Сьогодні ми хочемо скликати живих, небезпам’ятних до тих сіл і хуторів, до тих криниць і спільних ям, куди скидали десятками й сотнями виснажені тіла наших з вами батьків і матерів, братів і сестер, дідусів і бабусь. І наскидали їх понад сім мільйонів – єгипетські піраміди горя та мук на родючих чорноземах України.
Пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лику землі після найбільшої трагедії ХХстоліття.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським режимом у 1932-33 роках.
Пам’яті наших земляків безвинно убієнних присвячується…