Перші дні березеня для України – це не лише початок весни, а й дні глибокої скорботи. Цього тижня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок Другої світової війни – Корюківську трагедію.
1–2 березня 1943 року містечко Корюківка на Чернігівщині було практично стерте з лиця землі. У відповідь на дії партизанів нацистські окупанти вдалися до колективного покарання. За два дні було знищено близько 6 700 мирних мешканців та спалено понад 1 200 будинків.
Це вбивство за своїми масштабами перевищує всесвітньо відомі трагедії в Хатині, Лідице та Орадурі, проте довгий час воно залишалося забутим у підручниках історії.
І злочин нацистів у Корюківці, й сучасні злочини свідчать про однакову злочинну природу їхніх організаторів. Масовий терор проти цивільного населення – чи то знищенням сіл, чи то ракетними ударами та вбивствами – такі режими використовують з метою залякування суспільства.
Цілеспрямоване руйнування цивільної інфраструктури російським агресором є таким же злочином проти мирного населення, як і дії нацистів у роки Другої світової війни.
Знання власної історії – це наш імунітет проти маніпуляцій та запорука того, що зло не залишиться безіменним. Тож студенти 1-2 курсів долучилися
до активного обговорення трагічного минулого нашого краю. Студенти та викладачі нашого освітнього закладу приєдналися до загальнонаціональної хвилини мовчання. Також у читальній залі бібліотеки коледжу підготовлено тематичну виставку матеріалів «Корюківка у смертельному вогні».
Корюківка має стати об’єктом вивчення для всіх і нести світло історичної правди через покоління.
