Кохання… Це почуття прекрасне і чарівне. Воно надихає людину якоюсь дивовижною силою, примушуючи коїти дурниці й здійснювати подвиги. В усі віки поети оспівували найчистіше і найсвятіше почуття, що звеличувало людину і робило її найщасливішою. Вічна загадка кохання, різні відтінки людських стосунків завжди були в центрі Поезії. Чому? Мабуть тому, що поети відчувають світ значно тонше, гостріше, ніж будь-хто інший. Кохання і ніжність, відчай і розлука – це одвічні теми поезій Франческо Петрарки, Вільяма Шекспіра, Роберта Бернса, Байрона, Тараса Шевченка, Івана Франка, Ліни Костенко, Володимира Сосюри, Василя Симоненка та багатьох сучасних українських поетів.
Саме твори цих поетів були представлені на книжковій виставці «Всьому початок є любов», що була оформлена в читальній залі бібліотеки коледжу. Студенти мали можливість не тільки познайомитись зі збірками поезій, а й прочитати вірші своїх улюблених поетів.
Найбільш щемливо звучали вірші українських поетів, присвячені коханню на війні.
Як же хочеться любові,
Без розлуки, без вини,
Без пролитих сліз і крові,
Без окопів…
Без війни…
( Василь Ковтун)
Як замовкнуть усі автомати,
І розчуємо врешті весну,
Як же спрагло ми будем кохатись,
Щоби змити із себе війну!..
( Павло Вишебаба)
