Протягом XX століття сталося ряд подій, які надовго, а можливо – і назавжди залишаться в пам’яті людства, в його історії. Однією з таких подій було прийняття 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини. 
Дата прийняття Загальної декларації щорічно відзначається у всьому світі, як Міжнародний день прав людини.
Мета проголошення цього дня – привернути увагу людей у всьому світі до Загальної декларації прав людини як до загального ідеалу для всіх людей і народів. Декларація стала першим світовим документом, де було сформульовано положення про права людини.
Права людини як броня — вони захищають нас; вони як правила — говорять нам, як себе поводити; і вони як арбітри — ми можемо до них звертатися. Вони абстрактні — як емоції, і як емоції вони належать всім й існують, що б навколо не відбувалося.
Вони подібні до природи, тому що їх можна зневажити; та до духу, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони однаково ставляться до всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу, і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони подібні до доброти, правди і справедливості: ми можемо розходитися в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.
На сьогодні важливо, щоб кожна людина знала свої права, щоб ці права стали цінністю, визнаною і державою, і суспільством.
Знання прав та свобод перетворює безпомічну маленьку людину в Особистість і Громадянина. Права людини – це права кожного громадянина суспільства. Однак для того, щоб забезпечення прав людини стало реальністю, потрібна постійна робота, особистий внесок кожного і спільне розуміння того, що саме ці права реально означають. Конкретні дії, досягнення певних, хай навіть інколи і невеликих перемог, є найбільш важливим результатом, якого Ви можете досягнути, знаючи свої права людини.
Пам’ятаймо слова Р. Кеннеді: «Щоразу, коли людина відстоює ідеал або своїм вчинком полегшує долю інших, або виступає проти несправедливості, вона породжує малесеньку хвильку надії, і, перетинаючись одна з одною, ці хвильки, що надходять від мільйонів окремих центрів завзяття і хоробрості, зливаються у потік, що здатен змести найміцніші стіни гноблення і протидії». Тож нехай голос кожного з вас стане ще одним голосом за свободу.
